Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Блин, пацаны, вы че все такие серьезные? Знаете, я тут решил с вами поделиться одной историей, как я купил закладку кокаина и пошел на сложный экзамен в универ. Ну, это было одно из тех безумных приключений, от которых мурашки по коже пробегаются, а сердце начинает стремительно барабанить.
Слышали вы, наверное, про канюлю - эту иглу, которая вводит в кровь наркотики. Так что, да, не буду врать, я бомжегопник, подсевший на гердос. Все началось с mj, потом постепенно перешел на кокаин. Канеш, это неправильно, но кто на моем месте не раскумаривает наркоту, бро? Где я тут мозги повышать должен, когда у тебя в голове прямо марафон происходит?
Так вот, случилось это в понедельник, когда я взял телеграмм мессенджер, чтобы найти нового дилера. Знаете, в наших узких кругах слово быстро распространяется, и я узнал о новом челике, который был знаком с дилерами. Договорился я с ним через mj и решил встретиться возле университета.
На вторую четверть у меня был экзамен по математике, и я понимал, что без закладки кокаина мне будет просто не прет, и все мои знания превратятся в клубок нервов и страха. Поэтому я встретился с новым дилером, а он достал эту долгожданную закладку. Мой день спасен, думал я.
Все довольно быстро произошло, он мне отдал кокаин, а я ему заплатил. Правда, цены были нешуточные, из-за кризиса налет на такие штучки стал огромным. Но я взял всего пару граммов, не так уж и много, чтобы держать себя в рамках, не опять на неделю гердос входить.
Дома я раскуриваю одну заскоковую дозу, набирая этот проклятый порошок в канюлю, и тут начинается просто бомбежка головы. Краски становятся яркими, все словно плывет и трясется, а ты просто плывешь по этим волнам эйфории. Вот такой прет мне и нужен перед экзаменом.
Утром я просыпаюсь, а марафон в голове уже начинается. Времени осталось ой как мало, да и мозги, понятно, в кокаиновой гармошке. Я суетливо одеваюсь и бегу на автобусную остановку, чтобы попасть в университет.
Выйдя из автобуса, я с трудом ориентируюсь вокруг - глаза в разные стороны смотрят, а в голове суматоха. Ведь экзамен по математике был в одной из аудиторий, куда я раньше не заходил. Секретарша на входе спросила меня, что я забыл, но я сказал, что экзамен иду сдавать.
Войдя в класс, я увидел кучу народа, каждый готовился, складывался в уровень пацана-гопника. Но я ничуть не волновался, ведь у меня была кокаиновая закладка, которая превратит этот экзамен в настоящий квест. Я так уверенно прошел по проходу, что некоторые однокурсники даже удивились.
Преподаватель объявляет, что экзамен начинается, и все начинают делать шум. Я беру место, достаю свои карандаши и готовлюсь к этому безумному марафону. Все вокруг меня кажутся немного растянутыми, словно в тумане, а я чувствую, что голова словно надувается, готовая взорваться.
Иногда мне кажется, что я вижу таинственные формулы и числа, которые никогда не видел раньше. Но чем дальше я продвигаюсь в этом кокаиновом марафоне, тем больше меня поглощает уверенность в своих силах. Я же не просто наркоман-гопник, я - герой этой истории, который готов преодолеть все преграды, включая сложные математические задачи.
Но время летит незаметно, и экзамен подходит к концу. Я быстро заканчиваю последнюю задачу и отдаю лист ответов преподавателю. У меня сердце бьется так сильно, словно оно хочет пробить грудную клетку. Я тяжело дышу, пытаюсь успокоиться и не показывать свои нервы.
И вот, экзамен окончен. Я выхожу из аудитории и вижу своих однокурсников, которые обсуждают задачи и смотрят на меня недоверчиво. Но мне все равно, я сделал это!
Эта история, пацаны, показывает, что иногда надо рискнуть, пойти на экстремальный шаг, чтобы достичь своей цели. Но я не призываю вас к употреблению наркотиков или нарушению закона, это всего лишь моя личная история.
Ну, а теперь я пойду отдохну от этого безумного марафона. Ведь после таких приключений, даже у самых стойких гопников может занять минимум неделя, чтобы восстановиться.